Home » 2016 » Березень

Monthly Archives: Березень 2016

Останні коментарі

    Архіви

    Березень 2016
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  

    Категорії

    Інтерактивні технології на уроках хімії

    Інтерактивні технології на уроках хімії

    Педагогічне кредо:

    перебуваючи поруч з учнем , допомогти  йому,

    на­правити  на шлях творчості.

    „Хто цікавиться преметом, у того відкриті очі і розум” – цю педагогічну істину можна закласти в основу пізнання, в основу навчання, в основу активних та інтерактивних технологій навчання. Сьогодні складно не погодитися з тим, що учні не завжди проявляють інтерес до хімії. Магічне слово „хімія”, у якому сховано так багато таємного, чарівного, надприродного, що бентежить розум має зовсім інший зміст для них. Одна з причин втрати інтересу до предмета – це невідповідність низки прийомів навчання для нинішніх школярів. Навчально-виховний процес організований оптимально, якщо учня не виховують, а створюють умови для виховання, не вчать, а створюють умови в яких він вчиться. Очевидно, що організація таких умов навчання тісно пов’язана з розвитком відповідної мотивації. Останнім часом у методиці викладання хімії ( та й інших предметів ) на формування мотивації звертають дедалі більше уваги. Будь-яка діяльність, включаючи навчально-пізнавальну стимулюється мотивами, заснована на потребах. Проблема мотивації зводиться, по суті, до перетворення потреб на мотиви, до формування пізнавального інтересу – провідного мотиву в навчанні.

    Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтацію в галузі освіти. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, у твердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учня. Розв’язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів особистості. Слід відзначити, що інтерактивне навчання дозволяє розв’язати відразу кілька завдань. Головне – розвиває комунікативні уміння і навички, що дуже важливо дляучнів, сприяє встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, бо учить працювати в команді, дослухатись до думки кожного. І ще – використання інтерактиву знімає нервову напругу, дає змогу змінювати форми діяльності, переключати увагу на вузлові питання.

    Інтерактивні технології сприяють особистісно  ̶  зорієтованому, диференційованому та інтегрованому навчанню, що є головними напрямками при викладанні хімії.

    Основними видами навчальних занять з хімії є уроки формування, удосконалення та застосування знань, умінь та навичок та уроки – лабораторні заняття. Практикуються такі види бесід:

    – проблемна лекція-бесіда;

    – діалогічна бесіда з елементами проблемної і пошукової роботи;

    – бесіда – дискусія з елементами проблемної і пошукової роботи;

    – бесіда – рольова гра;

    – брейн-ринг;

    – прес-конференція.

    Кожен мій урок починається з актуалізації (передбачення), під час якої спрямовую учнів на те, щоб вони думали над темою, яку починають вивчати, і ставили запитання. Учні активно пригадують, що вони знають із цієї теми, встановлюють рівень власних знань з предмета. Потім підводжу учнів до формулювання запитань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні запитання, визначення нових запитань і намагання відповісти на них. Завершується урок рефлексією, під час якої учні обмінюються з іншими про те, як нові знання змінили їхні попередні уявлення. Роль вчителя на уроці полягає у наданні своєчасної допомоги і керуванні навчальною діяльністю школярів.

    Найефективнішим навчання стане тоді, коли учень виявить максимальну активність, а учитель – активніше користуватиметься функцією консультанта та організатора навчального процесу.

    З метою підвищення ефективності навчання, я використовую метод проблемного навчання, форми колективної, індивідуальної та самостійної роботи учнів, надає перевагу розв’язуванню задач логічного, навчального, пошукового характеру.

    Для того, щоб активізувати розумову діяльність учнів, пробудити їх пізнавальний інтерес, я застосовую один із прийомів сучасних технологій навчання – проблемний підхід при вивченні хімії. Цей підхід використовую на різних етапах уроку. Вивчення нового матеріалу намагається зробити активним процесом, залучити учнів до більш інтенсивної розумової роботи. Проблемні питання при постановці хімічного експерименту змушують учнів будувати гіпотези, вирішувати теоретичні питання, робити правильні висновки, прогнозувати властивості речовин тощо.

    Організація освітнього процесу ґрунтується  на тому факті, що для повноцінного навчання необхідне співробітництво учнів між собою, без прямого втручання вчителів. Зважаючи на це, в освітньому процесі використовую не лише індивідуальні та фронтальні форми навчальних занять, але й колективні. Необхідність поєднання індивідуальних і колективних форм організації навчальної роботи визначається тим, що сприйняття навчальної інформації може відбуватися і при фронтальних заняттях, а засвоєння знань, оволодіння учнями навчальними вміннями та навиками відбувається лише під час власної діяльності учня.

    Обов’язковою умовою реалізації основних функцій навчання хімії (навчальної, розвиваючої, виховної) є формування активної пізнавальної діяльності учнів. Для активізації самостійної і творчої діяльності учнів  я використовую  різні форми та методи роботи.

    Працюючи над підвищенням якості знань учнів, використовую додаткові завдання під час розв’язування задач, розв’язування задач різними способами, індивідуальну роботу з розвиваючим навчанням  на уроках, творчі задачі, практичні та лабораторні роботи Під час вивчення теоретичних питань, які важко піддаються засвоєнню, таких як хімічний зв’язок, пропонує не лише ілюстративні досліди, але й досліди проблемного характеру, так як вони забезпечують активізацію пізнавальної діяльності учнів, вчать самостійно мислити, розвивають інтерес до предмета, поглиблюють знання, розширюють науковий кругозір й часто виводять на новий рівень розуміння раніш вивчених питань шкільної програми.

    Самостійну роботу учнів на уроках хімії проводжу за спеціальними завданнями. Від мети, змісту, форми завдання залежить характер діяльності школярів. Організовуючи самостійну роботу, ставлю різну мету навчання, розвитку й виховання учнів . Мета і відповідні до неї завдання взаємозв’язані.

    Проводячи досліди, спрямовую роботу таким чином, щоб учні вдосконалювали уміння поводитись з реактивами і хімічним посудом, фіксувати ознаки реакцій. Одночасно розвивається їхнє логічне мислення. Адже щоб виконати це завдання, школярі активно порівнюють, аналізують, узагальнюють і абстрагують – встановлюють закономірності поведінки металів у присутності іонів інших металів. Виконання цього завдання певною мірою сприяє формуванню діалектичного мислення, оскільки дає можливість учням звернути увагу на явище і його суть, виявити фактичну суперечливість природи елемента, який поєднує в собі функції окисника й відновника, знайти причину і наслідок і т.д.

    Крім того, поглиблюється пізнавальний інтерес, зміцнюються загальнотрудові вміння, наприклад, уміння планувати роботу, розподіляти час і увагу при проведенні порівняльних спостережень за реакціями, оцінювати результати своєї роботи.

    Самостійна робота завжди має повну дидактичну спрямованість. Основною її дидактичною метою на уроці є вивчення нового матеріалу, вдосконалення набутих знань і вмінь, перевірка результатів навчання. Здебільшого одна і та сама робота дає змогу одночасно розв’язати кілька завдань. Наприклад, коли учні самостійно опрацьовують новий матеріал, читаючи підручник чи виконуючи лабораторний дослід, то разом із сприйманням нових знань вони удосконалюють наявні знання, перевіряють результати своєї роботи, а в ряді випадків цю перевірку здійснює сам учитель.

    Широке застосування самостійної роботи учнів у  практиці моєї роботи  дає змогу успішно розв’язувати багато навчально-виховних завдань: підвищити свідомість і міцність засвоєння знань учнями; виробити в них уміння й навички, яких вимагає навчальна програма; навчити користуватися набутими знаннями і вміннями в житті, в суспільно – корисній праці, розвивати в учнів пізнавальні здібності, спостережливість, допитливість; формувати логічне мислення, творчу активність під час засвоєння знань; прищеплювати їм культуру розумової і фізичної праці, вчити їх самостійно продуктивно і з інтересом працювати; готувати учнів до того, щоб вони могли ефективно займатися у майбутньому.

    Методи навчання природничо – наукових  дисциплін диференціюється на дві взаємозв’язані групи. Перша проявляється в засвоєнні змісту навчальних предметів за допомогою слова (бесіда, розповідь, пояснення). Друга група методів – це самостійна робота учнів при сприйнятті, засвоєнні, удосконаленні і використанні знань.

    Необхідно відмітити, що саме взаємодія словесних методів навчання з самостійною роботою учнів веде до підвищення результативності навчального процесу в цілому. Специфіка змісту природничо-наукових дисциплін обумовлює необхідність використання різних методів самостійної роботи учнів при будь-якій організаційній формі навчальних занять і при здійсненні будь-якої ланки педагогічного процесу, в якій би послідовності ці ланки не здійснювалися. Причому раціональна організація самостійної роботи учнів значно посилює всі пізнавальні процеси школярів – відчуття, сприйняття, пам’ять, увагу, уявлення, мислення, мову. Кожний з методів в більшій або меншій мірі посилює осмислення запам’ятовування, розвиває увагу.

    До методів самостійної роботи природничих дисциплін можна віднести спостереження одиничних об’єктів,  порівняльно – аналітичних  спостережень, навчальний експеримент, конструювання і моделювання, розв’язування задач, робота з навчальними книгами.

    1. Спостереження

    Для правильної організації спостереження в самостійній діяльності учнів необхідно знати психологічні і фізіологічні основи цього виду діяльності. Психологія розглядає спостереження як планомірне і більш або менш тривале сприйняття, здійснюване з метою з’ясувати відмінні ознаки об’єктів, які сприймаються, або прослідкувати протікання будь-якого явища, виявити ті зміни, які відбуваються в об’єктах спостереження.

    Навчальне спостереження – не просте розглядання об’єктів, що вивчаються, процесів, явищ. Спостереження потребує від школярів дослідницького підходу і самостійного знаходження правильних відповідей на поставлені питання.

    При відсутності елементу дослідження творча роль спостереження неефективна. Успіх кожного спостереження залежить від чіткого визначення його пізнавальної цілі і від послідовності дій учнів .

    Плануючи спостереження як самостійну роботу учнів на уроці, вчитель повинен продумати розчленування спостереження на взаємозв’язані частини, а також передбачити ефективні способи самоконтролю для вияснення результатів виконання учнями цих частин і отримання зворотної інформації .

    Немале значення для ефективності навчальних спостережень має синтез отриманих результатів, який відображає ознаки предмету чи явищ, які вивчаються, для пізнання яких і виконується спостереження.

    Здійснювати спостереження в рівній ступені можна на уроках, практичних і лабораторних заняттях, екскурсіях.

    Наприклад: вивчення реакції нейтралізації в VIIІ класі . Вчитель повідомив, що протікання реакції між кислотою і лугом легко виявити за зміною кольору індикатору. А як бути, якщо основа не розчиняється у воді і тому на індикатор не діє?     Питання зацікавило учнів. Потім вчитель запропонував одержати купрум(ІІ)гідроксид і попередив, що спостереження ознак цієї реакції допоможе знайти відповідь на поставлене запитання. Учні згадали, що нерозчинні основи отримують реакцією обміну між лугом і сіллю, і описали властивості чистих речовин і розчинів (натрій гідроксид, купрум(ІІ) хлорид). При проведенні досліду учні відмітили ознаки цієї реакції.

    1. Навчальний експеримент

    Залучення молоді до вивчення природничо-математичних дисциплін – одне з нагальних завдань сучасної освіти. Вирішувати його потрібно шляхом оновлення змісту освіти на рівні середньої школи та посилюючі зв’язків з промисловістю та бізнесом. Метою шкільної хімічної освіти є здобуття учнями загальноосвітнього мінімуму хімічних знань. Проте свідоме засвоєння хімічних знань можливе лише за умови поєднання теорії з практикою, підкріпленою експериментами . Експеримент відіграє важливу роль у процесі викладання хімії. По-суті експеримент – це проміжна ланка між теоретичною частиною програми і умінням застосовувати ці знання на практиці. Порівняно з іншими методами самостійної роботи, які використовуються при вивченні природничих дисциплін, експеримент найбільш ефективний в навчально-виховному відношенні.

    Навчальний експеримент значно складніший порівняно з іншими методами самостійної роботи, тому при його використанні учні витрачають більше часу і сил. Він завжди зв’язаний з спостереженням, але має свої якісні відмінності.

    Навчальний експеримент протікає в певній послідовності. По-перше, здійснюється спостереження за об’єктами, які підлягають дослідженню, виясненню їх зовнішніх характерних ознак і властивостей. По-друге, формується гіпотеза або наукове припущення, яке визначає мету експерименту, яку потрібно здійснити і довести. По-третє, проводиться планування експерименту, який забезпечує умови, які дозволяють слідкувати за проходженням експерименту, які намічають практичні дії досягнення мети (прийоми дослідження, фіксації отриманих результатів тощо). Після цього експеримент виконується у відповідності з планом. Отримані результати підтверджують або заперечують гіпотезу.

    Навчальний експеримент проводиться під керівництвом вчителя, найчастіше на лабораторних заняттях. У процесі уроку вчитель може запропонувати учням виконати той чи інший короткочасний дослід, не вдаючись до читання інструкції, а тільки керуючись усними вказівками вчителя.

    Обов’язкова присутність в навчальному експерименті елементів дослідження стимулює пізнавальний інтерес учнів, загострює процеси чутливого пізнання і посилює цілеспрямованість понятійного мислення. В результаті цього учні отримують конкретні дані і роблять об’єктивні висновки про суть об’єкта, процесу, явища, що досліджується .

    Формування в учнів умінь проводити хімічний експеримент починається з виховання стійкої уваги, здатності спостерігати за демонстраційним експериментом, що проводить вчитель, осмислювати послідовність дій, прогнозувати кінцевий результат.

    При виконанні лабораторних дослідів у 7 класі учні працюють самостійно, причому в цьому віці вони виявляють особливу зацікавленість до предмета хімії.

    Наприклад, у 8 класі при вивченні теми «Оксиди, їх склад, назва, класифікація» учням пропонується здійснити перетворення: з купрум(II) оксиду одержати купрум(II) гідроксид. Сама по собі ця задача проста, але, щоб її розв’язати, необхідно правильно провести дослідження.

    Так, якщо до купрум(II) оксиду додати води, учні побачать, що реакція не відбувається, тому необхідно шукати інший спосіб. Це дає можливість активізувати діяльність учнів.

    Вивчаючи тему «Хімічні властивості кислот», учням пропонується виконати лабораторний дослід «Дія кислот на індикатори».

    Для цього у три пробіркиз кислотою вносять дві-три краплі розчинів: лакмусу, метилоранжу, фенолфталеїну. Учні з інтересом спостерігають зміну кольору розчину у двох гніздах планшетки. Спостереження записують.

    При виконанні лабораторного досліду «Взаємодія кислот з металами» перед учнями ставиться мета дослідити взаємодію кислот із металами.

    Для цього три пробірки поміщають мідь, цинк, магній і додають хлоридної кислоти. Учні записують спостереження і складають рівняння відповідних реакцій.

    При виконанні цього досліду учням необхідно звернути увагу на те, що доливати кислоту потрібно у тому порядку, в якому розміщено метали. Спостерігаючи за хімічним експериментом, учні роблять висновок, що метали з кислотами реагують порізному.

    Щоб з’ясувати, чому мідь не реагує з розчинами кислот, учням потрібно запропонувати скористатися підручником і ознайомитися з витискувальним рядом металів. Для більш ефективного проведення хімічного експерименту потрібно також використовувати опорні конспекти, це дає можливість учням самостійно виконувати лабораторні досліди. Маючи їх під рукою, кожен учень може уточнити умови експерименту, уникаючи при цьому можливих помилок.

    Експериментальні роботи не лише розвивають інтелектуальні та дослідницькі здібності дитини, а й виховують у неї відповідальність, бережливість, охайність, здатність доводити роботу до кінця, сприяють закріпленню інтересів, стимулюють урівноваженість та зосередженість, формують екологічну грамотність. З огляду на це вчителям потрібно розширювати поле діяльності учнів. Тому Новосельська Н.В. дає  їм можливість працювати з різними речовинами, приладами, колекціями, самостійно проводити досліди, зрозуміло, під контролем вчителя .

    1. Розв’язування задач

    У шкільному курсі хімії розрахунковій задачі відведено досить важливе місце. Різноманітні навчальні задачі, які використовуються у навчанні, мають дуже велике значення як метод, який сприяє поглибленню, запам’ятовуванню і перевірці засвоєних знань учнями.

    При її розв’язанні забезпечується:

    • Вироблення оптимальної методики підходу до теоретичного обґрунтування умови задачі;
    • Єдність навчання, розвитку, виховання учнів;
    • Закріплення правил, термінів, законів, рівнянь, осмислення зв’язку фізичних величин, політехнічну підготовку учнів;
    • Конкретизація, систематизація, зміцнення і перевірка знань школярів;
    • Поєднання теорії з практикою, вміння втілювати свої знання у життя;
    • Розвиток логічного мислення, активізація розумової діяльності, виховання ініціативності, самостійності, уважності;
    • Ілюстрація хімічних закономірностей, принципів хімічної технології, хімізації народного господарства, продуктивності апаратів, якості та виходу готового продукту.

    За навчальними цілями і змістом задачі природничо-наукового характеру не однорідні. Одні стимулюють більш глибоке засвоєння теоретичних питань, зокрема законів, тому їх слід віднести до групи теоретичних задач; другі допомагають школярам глибше осмислити практичні питання і отже можуть бути віднесені до групи практичних задач; треті об’єднують в собі і теоретичні і практичні запитання і забезпечують одночасне вдосконалення і теоретичних і практичних знань учнів .

    Для виконання задач як ефективного методу навчання, які розвивають мисленеві здібності школярів, необхідні певні умови. По-перше, наявність запасу опорних знань, по-друге, осмислення кожним школярем мети задачі; по-третє, ясність прийомів розв’язування задач. Виконання вказаних умов забезпечує вчителю підпорядкувати всі процеси психічної діяльності кожного школяра наміченому мети у задачі, дозволяє простежити ці процеси і керувати ними, вести школярів до здійснення поставленої мети і тим висновкам, які випливають з цілеспрямованого вирішення задачі.

    При навчанні розв’язування задач на уроках хімії пропоную інструкції такого змісту:

    1. Прочитайте умову задачі, повторіть її своїми словами, уясніть, що дано і що треба знайти.
    2. Коротко запишіть умову задачі, користуючись знаннями хімічної мови. Запишіть необхідні формули і рівняння реакцій. Зверніть увагу на правильність вибору фізичних величин і їх одиниць.
    3. Продумайте рішення задачі. Використовуйте найбільш простий і короткий спосіб розв’язання. Якщо можна, розв’яжіть задачу кількома способами.
    4. Напишіть розв’язання задачі, зробіть пояснювальні записи до рівнянь задачі. Випишіть відповідь.
    5. Зробіть прикидку, перевіряючи правильність отриманої відповіді. При розв’язуванні різними способами відповідь завжди повинна бути однаковою.

    Розв’язування задач на уроках не відбувається у відриві від основної мети уроку. Добираються  такі задачі, щоб вивчений матеріал набув певного висвітлення, розкриття, поглиблення, щоб розв’язування задач сприяло досягненню мети уроку. Вибір задач для самостійної роботи, звичайно визначається змістом матеріалу, який вивчається. Наприклад, якщо на уроці вивчається теоретичне питання, то добираються такі вправи, які вимагають застосування абстрактних понять під час пояснення конкретних явищ, наприклад: пояснити новий факт, аналогічний вивченим; передбачити властивості певної речовини, знаючи загальну закономірність, та ін. Коли ж на уроці вивчаються властивості речовин, для закріплення пропонуються  якісні задачі, наприклад: на розпізнавання вивчених речовин, на встановлення генетичного зв’язку речовин з іншими сполуками, на передбачення можливих реакцій певної речовини з іншими речовинами тощо. Якщо темою уроку є застосування і добування речовин, то для закріплення організувується самостійна робота з розв’язання розрахункових задач виробничого змісту, які містять відомості про місцеві виробничі об’єкти.

    1. Робота з підручником

    На протязі багатьох років вивчалися різні аспекти самостійної роботи учнів з підручником з використанням технічних засобів навчання, хімічного експерименту, вправ і т.д.

    Необхідність використання в навчальному процесі самостійної роботи учнів з підручником не викликає сумніву. Вона виробляє навики самостійної роботи з книгою, розвиває вміння складати план, вибираючи головне з прочитаного, дозволяє краще зрозуміти і запам’ятати зміст навчального матеріалу .

    При самостійній роботі з підручником на уроці з’являється можливість тут же вияснити в учителя все незрозуміле, в класі створюється піднесений робочий настрій, який згуртовує всіх учнів на чітке виконання конкретного завдання.

    На своїх уроках найбільш ефективно використовую такі інтерактивні методи:

    1. Метод «Мікрофон» застосовує на етапі актуалізації опорних знань учнів або на етапі закріплення вивченого матеріалу:
    • Тема «Насичені вуглеводні». Питання до учнів: «Як ви вважаєте, зрозумівши будову молекули метану та його гомологів, алкани є хімічно активні речовини чи ні? Відповідь мотивуйте».Передаючи мікрофон, учні обгрунтовують власну відповідь.
    • Тема «Загальні властивості металів». Питання до учнів: «В якому вигляді можуть знаходитись метали у природі? Чому? Обгрунтуйте власну відповідь».
    • Тема «Фенол».Питання: «До якого класу речовин за будовою молекули ви б віднесли фенол?» – етап вивчення нового матеріалу. На етапі закріплення вивченого: «Чим подібний фенол за властивостями до аренів, чим відрізняється від них? Чим подібний за хімічними властивостями фенол до одноатомних спиртів, чим відрізняється від них?». Провівши попередньо дослідження , учні обгрунтовано дають відповіді на ці питання.
    • Тема «Глюкоза як представник моносахаридів».

    « Формула глюкози C6H12O6. Які, на вашу думку, відомі функціональні групи характерні для глюкози, скільки їх може бути і, відповідно, властивості яких речовин вона може проявляти?».

    1. Метод «Мозковий штурм» застосовую на етапі уроку – актуалізація опорних знань учнів. Цей метод базується на використанні знань учнів, здобутих на попередньому уроці; він потребує від них короткої, швидкої точної відповіді, передбачає вислуховування ідей без їх обговорення.
    • Тема «Розчини». Питання до учнів:

    З чого складається розчин?

    Як називається речовина, яка розчиняє інші, яка розчиняється?

    Від яких чинників залежить розчинність?

    Як називаються речовини – солі, які містять воду в кристалічному стані?

    Як називається розчин, у якому при даній температурі речовина більше не  може розчинятися?

    Як називається розчин, у якому багато розчинника? …

    • Тема «Ненасичені вуглеводні».

    Яка загальна формула алкенів?

    Складіть формулу гексену, пропену, октену, пентену…

    Яку форму має молекула етилену в просторі?

    Який характер зв’язків між атомами Карбону в молекулі ацетилену?

    Який валентний кут  НСС у молекулі ацетилену?

    Чи зустрічаються ненасичені вуглеводні у природі? Чому?

    1. «Метод -прес» використовую на етапі вивчення нового матеріалу. Учні дають відповіді на поставлені питання, аргументуючи їх:
    • Тема « Будова твердих речовин. Типи кристалічних граток». Питання: «Якими властивостями повинні характеризуватись речовини з атомними, йонними, молекулярними кристалічними гратками? Наведіть конкретні приклади».
    • Тема «Електроліти і неелектроліти» – демонструються досліди з електропровідності розчинів: дистильованої, водопровідної води, твердої кухонної солі, її розчину, розчину хлоридної кислоти. Питання: «Чому одні з цих розчинів проводять електричний струм, інші – ні?».
    1. Робота в малих динамічних групах. Цей метод використовую на етапі вивчення нового матеріалу і закріплення його. Найкраще – на цілому уроці узагальнення і систематизації знань. Клас ділиться на 2 – 3 групи, у кожній з них є учень -«консультан», решту готуються бути «спікерами» (доповідачами). За допомогою «консультанта» група почергово виконує декілька завдань з вивченого матеріалу, потім «спікери» проектують на дошці схеми, діаграми, рівняння, пояснюючи їх. За вірні відповіді «спікерів» своєї групи «консультант» добавляє собі до залікового ще 2 бали, «спікери» – 1 бал. Якщо допускаються помилки – відповідно 1 бал, 0,5 бала. Заліковий урок проводиться наступним у формі тестування.
    • Тема «Корозія металів». Заздалегідь приготовлені п’ять дослідів, які демонструють корозію залізного цвяха в присутності різних реагентів. Групи, переміщаючись по класу, аналізують отримані результати, потім обговорюють їх.

    У своїй практичній діяльності ставлю перед собою завдання вчити учнів логічно мислити, аналізувати, пояснювати, порівнювати. Глибокі знання з такого предмета, як хімія, потрібні не кожному учневі, адже з цією наукою поєднають своє життя не всі наші вихованці. Тому й вивчати неорганічні й органічні речовини допомагаю своїм учням на більш практичному рівні, потрібному їм для життя, отже формувати в учнів на уроках хімії життєві компетентності.

    5.„Метод проектів”.  Можна запропонувати при розгляді узагальнюючої теми „Роль хімії в житті суспільства”.

    Проектування орієнтоване передусім на самостійну діяльність учнів – індивідуально, парну або групову. Для розвязання конкретної проблеми вони, з одного боку, повинні виконати велику пошукову роботу, а з іншого – інтегрувати знання з інших дисциплін. Тут великого значення набуває робота з матеріалами періодичних видань, додатковою науковою літературою та індивідуальна робота учнів у системі Інтернет.

    Можна запропонувати такі теми учнівських проектів

    1. Екологія атмосфери. Автотранспорт і шкідливі викиди в атмосферу. Як їх позбутися?
    2. Хімія і енергетична проблема. Геліоустановка дає змогу за допомогою алюмінієвих дзеркал, що відбивають сонячну енергію, добути гарячу воду водяну пару та електроенергію. Яку конструкцію гелеоустановки ви могли б запропонувати?
    3. Хімія у повсякденному житті. Запропонуйте хімічні процеси, за допомогою яких можна усунути накип з поверхні чайника. Складіть відповідні рівняння реакцій.

    „Захист проектів” – це теж можна вважати інтерактивною технологіею. Учні повинні прозвітувати про виконану роботу, сформувати висновок щодо досягнення поставленої мети та очікуваних результатів.

    6.„Хімічні розваги”

    Головоломка 1

    1 Н
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    1. Російський учений, який синтезував анілін. 2. Продукт, який утворюється під час приєднання води до гомологів ацетилену. 3. Полімер який називають „органічна платина”.                              4. Технічна назва 2-метилбутадієну.                                                              5. Органічний газ, який сприяє швидкому дозріванню овочів та фруктів.                                                                                      6. Насичений вуглеводень, гомолог пентану.                                 7. Болотний газ.

    Відповіді:1.Зінін    2.Кетон 3.Тефнол 4.Ізопрен5. Етилен  6.Бутан  7.Метан

    Головоломка 2

    2 Е
    3 Н
    4 З
    5 О
    6 Л

     

     

     

     

    1. Порядок сполучення атомів у молекулах.
    2. Німецький хімік, щовперше запропонував структурну формулу бензену (бензолу).
    3. Насичений вуглеводень.
    4. Продукт перегонки нафти.
    5. Перший гомолог бензену (бензолу)
    6. Тринітротолуол.

    Відповіді:

    1.Будова   2.Кекуле 3.Пентан 4.Бензин  5.Толуол  6.Тринітротолуол

    Хімічний чайнворд

    Грають 2-ві команди. Ведучий називає будь-який елемент (наприклад, Сульфур) і показує його клітинку в таблиці Д. Менделєєва. Представник однієї з команд, до якої звертається ведучи, повинен назвати хімічний елемент (Радон), який розпочинається на ту літеру, на яку закінчився попередній елемент.

    За В. Сухомлинським:”Сильним досвідченим стає педагог який вміє аналізувати свою працю. Ефективні засвоєння учнями навчальної інформації підвищується в разі усвідомлення ними систематичності в впровадження фронтальних поточних форм контролю”. Такою формою контролю в системі особистнісно зорієнтованого навчання є хімічні диктанти.

    Відповідно до теми хімічні диктанти поділяються на:

    – тренувальні;  – контрольні;  – закріплювальні; – систематизаційні.

    Їх можна використовувати на таких етапах уроку:

    1) на початкууроку:

    – для формування певних навичок (наприклад, складання формул речовин за назвами);

    – для здійснення оперативного контролю засвоєння учнями навчального матеріалу;

    2) перед поясненням нового матеріалу з метою актуалізації опорних знань;

    3) після пояснення нового матеріалу з метою його осмислення та систематизації.

    За формою написання хімічні диктанти поділяються на:

    1) вибіркові (графічні);

    2) фразеологічні;

    3) формульні;

    4) логічно-ланцюжкові.

    Контрольний або систематизаційний диктант може бути запропонований у кількох варіантах. Оцінивши всіх учнів, можна виставити оцінки в журнал.

    Якщо диктант закріплювальний, тобто виконується після пояснення нової теми, то учні самі оцінюють свою роботу. Для цього їх ознайомлюю із критеріями оцінювання і за допомогою кодоскопу або малюнка на дожці даються правильні відповіді. Оцінок в цьому разі в журнал не виставляють.

    Як відомо, провідною діяльністю учнів 8 – 9-х класів є міжособистісне спілкування та професійне самовизначення, намагання зайняти своє місце в житті. У результаті спільної діяльності учнів відбувається формування внутрішніх та соціальних мотивів навчання як на уроках, так і в позаурочній роботі. Тому, використовую такі педагогічні засоби, які спрямовані на різноманітні способи взаємодії з іншими учнями: встановлення контакту, вибір певної соціальної позиції у відносинах з оточенням, отримання, їх схвалення.

    Мінімум цілісних знань із хімії, отриманий на основному ступені освіти як найбільш масової, необхідний кожній людині для розумного використання речовин, забезпечення безпеки життєдіяльності в сучасному світі. Саме тому я розглядаю хімічну освіту, отриману у школі, не лише як обов’язків компонент загальної освіти, але й як невід’ємну частину загальної культури людини.

     

    З досвіду роботи класного керівника

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

    Пісниківська ЗОШ І – ІІ ступенів Млинівського району Рівненської області

     АНОТАЦІЯ

    досвіду роботи класного керівника

    Онищук Лариси Василівни                          

    Педагогічний стаж  – 9,5 років.

    Проблема, над якою працюю в системі виховної роботи у 2012-2013 р.р. :  Формування національно – свідомої  особистості, гідного громадянина України. Підготовка учнів до свідомого вибору професії.

     

    ТВОРЧЕ КРЕДО:

    «Щоб дати учневі іскорку світла, учителю треба виховувати у собі сонце»

    Отож збулась моя дитяча мрія:

    Заходжу в клас сьогодні наяву

    І бачу очі, сповнені надії,

    І світлом цим окрилена живу.

    Хай не міліє знань ясна криниця,

    Хай засівають ниву сіячі

    Розумним, добрим, вічним, променистим!

    В руках у нас – майбутнього ключі!

     Класний керівник — центр виховного процесу. Це нитка, яка зв’язує в одне ціле дитину, вчителя –предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керів­ник — універсальна особистість. Це і вихователь, і пси­холог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

    Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері та строгість батька. Адже дуже  часто  трапляється, що всі  спогади  про  школу  так  чи  інакше  пов’язані  з  іменем  класного  керівника. Якщо  ця людина  поєднує  в  собі  якості  педагога, вихователя, психотерапевта, то  саме  до  нього  звертаються  учні  зі  своїми  радощами  і  смутками, саме  він  допомагає  розв’язати  конфлікти  з  батьками  і  педагогами, його  посвячують  в  дитячі  таємниці.

    І. Знайомство

    У кожної людини є будинок – не просто житло з дахом над головою, а місце, де його люблять і чекають, розуміють і приймають таким, який він є. Одного чудового сонячного вересневого ранку ми з учнями почали створювати свій будинок, в якому нам разом дуже добре. Це наш клас. Він складається з будівельного матеріалу з особливими властивостями: доброти, гумору, взаємодопомоги, мудрості і захоплень. Кожний з нас поклав свою цеглинку в будівництво цього будинку. За цей період будівництва ми встигли подружитися, звикнути один до одного.

    Ми – це наш клас, в якому 7 букв «Я». Кожен з нас – це унікальна, неповторна особистість, одна єдина у своєму роді. Тому ми намагаємося дбайливо, з любов’ю і повагою відноситися до себе і до оточуючих, приймати себе і інших такими, які ми є.

    ІІ. Траєкторія зростання

    Починаючи працювати з колективом,  я поставила перед собою такі виховні задачі:

    • вивчити особливості кожної дитини, її фізичний, психологічний стан, сім’ю, індивідуальні особливості і здібності;
    • всіляко сприяти згуртованості класного колективу;
    • почати роботу з розвитку учнівського самоврядування;
    • активізувати роботу класного колективу через участь у загальношкільних заходах;
    • продовжувати традиції, що започаткувалися у період навчання в початковій школі, розвивати їх.

    Як класний керівник я досягаю поставленої мети через заохочування учнів до процесу самовиховання, навчаючи їх підготовці та організації колективних творчих справ класу, багато часу приділяю морально-етичному вихованню учнівського колективу, формуванню обов’язку, відповідальності, культури поведінки, тому загальний рівень вихованості та культури класного колективу – високий.

    Національну спрямованість виховної роботи в класі реалізую завдяки  позакласній діяльності. Виховною метою проведення різноманітних позакласних заходів є виховання в учнів патріотичних почуттів, любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім’я України, виховання поваги до культури та історії рідного народу, поваги до батьків, прищеплення шанобливого ставлення до звичаїв, тра­дицій нашого народу.

    ІІІ. Виховний простір класу

    Виховна робота у нашому класі – цікава та різноманітна, поєднує в собі традиційні  та інноваційні форми та методи роботи класного керівника,   застосування яких вимагає організації міжособистісного інтерактивного спілкування в різних видах соціально значущої діяльності: методи педагогічного впливу, методи соціальної взаємодії, методи самоорганізації життєдіяльності школярів.

    ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО                                                                                                  СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ
    ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВА
    ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО РОДИНИ, СІМ’Ї, ЛЮДЕЙ

     

    ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ
     

    ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ

     

     

    ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ

    ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

     

    МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

     

    ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ
    ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
    НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

     

    ПРАВОВОГО, ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ
    ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
    Години спілкування, класні збори, години класного керівника, анкети думок, зустрічі, відверті розмови, тренінги,  конкурси,  родинні свята, родинні вітальні, рольові ігри, вікторини, веселі старти та естафети, колективні творчі справи (КТС), проекти, школа етикету, операції, акції, виставки-конкурси, ведення літопису класного колективу, фестивалі, походи, турніри, ігрові програми, пошукові ігри та  інші.
    РОДИННОГО
    ВИХОВАННЯ
    ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ
    ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

     

    МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

     

    ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ
    ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
    НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

     

    ПРАВОВОГО, ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ
    ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
    Години спілкування, класні збори, години класного керівника, анкети думок, зустрічі, відверті розмови, тренінги,  конкурси,  родинні свята, родинні вітальні, рольові ігри, вікторини, веселі старти та естафети, колективні творчі справи (КТС), проекти, школа етикету, операції, акції, виставки-конкурси, ведення літопису класного колективу, фестивалі, походи, турніри, ігрові програми, пошукові ігри та  інші.
    РОДИННОГО
    ВИХОВАННЯ
    ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ

     

    ІV. Класне врядування

    Згуртуванню учнів класу в єдиний дружній колектив сприяє робота з організації учнівського самоврядування. Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи.

     

    1. Шкільне життя прекрасне!

    Розвиток дитини, її творчого потенціалу забезпечується через активну діяльність. Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам’яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям. Цьому сприяє активна участь класу в таких загальношкільних заходах:

                     АКЦІЇ

    «Подаруймо частинку свого серця іншому»

    «Букет замість ялинки»

    «Годівничка»

    «Парад квітів в нашій школі»

    «Улюблену книгу – шкільній бібліотеці»

    Акція «Запали свічку пам’яті»

    Вітання ветеранам

     

    ОПЕРАЦІЇ

    «Милосердя»

    «Старість не повинна бути одинокою»

    «Осінь»

    «Не паліть листя»

    «Пісників – село  чистоти»

    «Чисте подвір’я»

    КОНКУРСИ, ВИСТАВКИ

    «Світ моїх захоплень»

    «Галерея кімнатних рослин»

    «Осінні барви»

    «Мій рід, моя родина»

    «Новорічна феєрія»

    «Мистецтво у моїй сім’ї»

    «Вітаємо з 8 березням»

     

    Учні із задоволенням    беруть участь у конкурсах, вікторинах, у багатоплановій природоохоронній  діяльності, що сприяє формуванню екологічної культури, вихованню таких загальнолюдських цінностей як справедливість, чуйність, чесність,   гідність,  толерантність, добросовісність, ввічливість, обов’язковість, працелюбність, готовність допомогти іншим,  розвиває моральну активність особистості.

    VІ. Співпраця

    У своїй роботі   активно співпрацюю  зі шкільним психологом. Разом ми  виявили  рівень  розвитку  психічних  процесів  учнів. Шляхом спостереження визначили  тип  темпераменту дітей. За допомогою анкетування, індивідуальних  бесід  з  учнями, визначили  їхні психофізіологічні показники, вивчили  особливості  характеру  і  поведінки, дослідили  інтереси  школярів, їхні  нахили до  певного  виду  діяльності, склали  карту  спрямованості  інтересів  учнів, визначили  статус  кожного  учня  в  дитячому  колективі (лідери, популярні, замкнуті, ті, хто  прилаштовується), визначили  роль  дитини  в  суспільному  житті  класу (ініціатор, виконавець, організатор), виявили  у   дітей  позитивні  якості, які  слід  розвивати,  і  негативні  якості, від  яких, по  можливості, слід  позбавитися.

    Особливу  роль  у  формуванні  творчої  особистості  дитини  я  надаю  сім’ї. Я  вважаю, що  діти   і  батьки  знаходяться  в  постійному  пошуку, сучасна  сім’я  має  великий  інтелектуальний  потенціал, а  завдання  вчителя – вміло  використати  його  для  організації  вільного  часу  дітей, заповнюючи  дозвілля  корисними  як  для  здоров’я, так  і  для  розуму  справами. Яку  сторону розвитку  ми  не  взяли  б, завжди  визначальну  роль  відіграє  сім’я.  Саме  сім’я  відповідає  за  фізичний  і  емоційний  розвиток  дитини, сім’я  грає  головну  роль  в  розумовому  розвитку  дитини, впливає  на  ставлення  дитини  до  навчання  і  в  більшості  визначає  її  успішність.

    Батьківський комі­тет  активно допомагає мені в організації класних та позакласних заходів.  У роботі з батьками використовую колективні та індивідуальні бесіди, зустрічі за «круглим столом», тренінги. Під час проведення батьківського університету психолого-педагогічних знань знайомлю батьків з новинками педагогічної літератури   з проблем родинної та батьківської педагогіки, моделюю педагогічні ситуації, які допомогли б батькам розв’я­зувати родинні конфлікти, що можуть виникати під час спіл­кування дітей з батьками. Вагомою є допомога батьківського комітету в оновленні та поповненні матеріально-технічної бази класу.

     VІІ. До серця дитини

    Від класного керівника залежить ступінь сформованості дитячого колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справж­нього педагога. Захоплення вчителя стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керів­ника переходять у характер вихованців. Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!

    Як і кожен класний керівник, я знаходжуся у постійному пошуку інноваційних концептуальних підходів до здійснення взаємодії з учнями з метою виховання свідомого громадянина своєї держави.

    Класний  керівник – це  організатор  і  керівник  цілісного  педагогічного  процесу. Це  педагог, який  є «центром» організації, координації  всіх  впливів, спрямованих як на  одну  особистість, так і на  колектив  учнів. Я вважаю, що діяльність  класного  керівника  в  сучасній  школі  необхідно  оцінювати  саме  з  такої  позиції. Тому кожного дня я слідую словам В.О. Сухомлинського: «Через  казку, фантазію, гру, через  неповторну  дитячу  творчість –  вірна  дорога  до  серця  дитини».   Адже мені так хочеться , щоб  всі  учні мого класу стали  людьми  з великої літери…

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    http://google7e99657c493b1340.html

    Рослини мандрівники

    Міні проект “Рослини мандрівники”

    Ви не замислювалися над тим, чи можуть рослини мандрувати? На нашій планеті існує близько 300 ти¬сяч видів вищих рослин.
    Яким чином деякі види рослин раптово з’являються за тисячі кілометрів від свого природного ареалу і з легкістю оселяються в новій місцевості? Звідки в Пів-нічній Америці, Африці й Австралії взялася європей¬ська рослина фіалка триколірна? Як потрапило до України просо волосовидне з Північної Америки? Як дісталися далеких берегів Америки наш звичай¬ний пирій повзучий або середземноморські рослини плевел п’янкий та вівсюг?

    Таких питань можна поставити безліч. Є місцевості, де можна побачити представників майже з усіх континентів.
    Отже, рослини можуть мандрувати і, як бачимо, на дуже великі відстані. Мимовільними помічниками в цих мандрівках є люди, тварини, вітер, течії річок, які відіграють для них роль своєрідних «транспортних» засобів. Найефективнішими з них виявилися ті, що пов’язані з діяльністю людини, оскільки дають можливість рослині за короткий час перетнути не¬придатні для її життя райони і досягти місцевості зі сприятливими умовами існування.
    Звичайно, мандрує не сама рослина, а та її час¬тина, що містить у собі зародок нового життя, так звана діаспора (походить від латинського слова, що в перекладі означає «розсіватися:»). Це може бути окрема насінина або плід, бульба, цибулина, частина кореневища, виводкові бруньки, відсадки, тобто все, що може певний час існувати поза землею. А щоб розсіювання було ефективним, у діаспор ви¬никло багато цікавих пристосувань до користування найрізноманітнішим «транспортом».
    Про те, як мандрують ці рослини, які пристосуван¬ня забезпечують їм успішне проникнення у віддалені райони і чим обертаються ці мандри для суспільства я підготував міні проект.
    Спосіб розповсюдження часто забезпечується такими факторами як вітер, вода, тварини, людина. Спосіб поширення більшості рослин ви¬значається характером місцевості, в якій вони рос¬туть.
    У рослинному світі вплив на природу господар¬ської діяльності людини став одним з наймогутніших факторів.
    З давніх-давен полями мало не всього світу слі¬дом за людиною мандрують лобода біла, волошки сині, сокирки польові, портулак городній, куряче просо, мишій, пирій та чимало інших бур’янів. Постійно триває взаємний обмін видами між Європою і Північною Америкою. Чимало серед¬земноморських бур’янів поширилися у Європі, Азії і Америці аж до північних районів, а їх батьківщиною заволоділи американські агави, опунції, австралій¬ські евкаліпти тощо. Навіть у Гренландії нарахову¬ється понад 90 видів рослин, занесених людиною. Тільки на Україну різними шляхами дісталися понад 600 видів рослин, батьківщина яких лежить далеко за її межами. З них 33 % видів «прибули» з країн Середземномор’я, 14,2 % — з Америки, 13 % — з Азії. З Передньої Азії і середньоазіатських пустинь занесено близько 11 % видів. Решту видів занесено з багатьох інших куточків Землі. Серед них є навіть 56 видів з тропічних областей.
    Усім відомий подорожник великий. Цей приземкуватий багаторічник росте у всій Європі по дорогах і стежках, за що і дістав свою назву. Дрібне насіння набрякає під час дощу і ослизнюється. З брудом воно налипає до взуття людей і ніг тварин, до коліс машин. Дуже поширений подорожник на привокзальних ділянках, біля портів. Тому не дивно, що європейці, які вирушали на пошуки щастя в Північну Америку, на своєму взутті або з корабельним баластом (земля або гравій, яким довантажують кораблі, щоб вони мали належну усадку) занесли насіння цього виду на новий континент.
    Слідом за завойовниками подорожник великий почав свій похід по Америці. Цю рослину індійці назвали «слідом білої людини». Поява її в новому місці попереджала їх про небезпеку, свідчила про присутність у цій місцевості іноземців. Цікаво, що й наукова назва походить від латинських слів, які означають ступня і слід.
    У 1840 р. з Америки в Європу було завезено повитицю запашну. Батьківщиною цього виду вважають Чілі. В Європі повитиця запашна поширилася в Італії, Австрії, Угорщині, Німеччині та в інших країнах і згодом через Галичину була завезена в Росію з насінням люцерни й -конюшини. Це лише єдиний приклад швидкого розселення американського емігранта
    Французький учений Массе в 1982 р. повідомив про недавнє вторгнення на острів Амстердам, що знаходиться в Індійському океані, осоту польового, звичайного бур’яну Євразії, занесеного також в Америку. Колонії бур’яну невпинно збільшувалися, і через декілька років щільні зарості осоту польового простяглися від узбережжя до висоти 500 м над рівнем моря.
    Щавель туполистий зустрічається у вогкуватих місцинках у лісах, край лісових доріг, у садках та на засмічених місцях середньої смуги Європи. Рослина багаторічна, висотою 60—100 см, з великими цілокраїми листками. У 1840 р. в Новій Зеландії виявили непрохідні зарослі цього європейського виду, причому рослини аж утричі перевищували своїх європейських родичів. Потім з’ясувалося, що ці зарості, які невпинно розширювалися, виникли з насіння, проданого туземцеві одним з європейців замість насіння тютюну.
    Колись люди не вміли удобрювати свої поля та городи. Вони просто кидали насіння у грунт, а коли грунт втрачав родючість, переходили на нове місце. Переселяючись, люди брали з собою а, насіння, і мандрувало воно разом з людьми о на сотні й тисячі кілометрів.
    Радо зустріли люди заморських гостей, що їх привезли мореплавці, — помідори, какао. А от картоплі спочатку не пощастило. Ніхто не знав, що саме треба споживати. Пробували їсти зелені кульки з насінням, але вони такі гіркі, що люди назвали їх «чортовим яблуком». То ж не дивно, що селяни відмовлялися садити картоплю, а коли власті примушували їх засаджувати нею лани, вони бунтували, — знищували картоплю, вбивали панів та царських службовців. Так і увійшли в історію ці бунти під назвою «картопляні».

    А от гречка швидко розповсюдилася по селянських нивах. її привезли наші предки з Візантії, яку вони звали Грецією. Тому-то й названо гречку гречкою.
    Соняшник потрапив до нас як декоративна рослина і довго прикрашав тільки квітники та оранжереї. Згодом люди навчились видобувати з його насіння смачну олію, і соняшник перейшов з гурту декоративних рослин до лав рослин сільськогосподарських. Різними шляхами потрапляли рослини на наші поля та городи. Люди відбирали для посіву насіння від найкращих рослин, що не боялися ані спеки, ані холодів.
    Поступово рослини змінилися настільки, що стали зовсім не схожі на своїх диких предків. І ростуть поряд на наших полях та городах пришельці з різних далеких країв — кавун, огірки, картопля, квасоля і служать людям.
    Як бачимо, новоселів помічають лише через деякий час після їх «прописки» в новому місці. Звідки ж стає відомим увесь хід їх розселення? Щоб поновити історію «мандрівок» того чи іншого виду, вчені вивчають історичні та архівні документи, матеріали археологічних розкопок, описи природи окремих районів, ботанічну, географічну і сільськогосподарську літературу, аналізують сучасне поширення рослин, власні спостереження.

    Краплинка води

    Краплинка води
    Не умитися, не напитися
    Без води.
    Листочку не розпуститися
    Без води.
    Птиця, звір чи людина
    І тому завжди
    Усім скрізь потрібна вода!

    Як часто ви насолоджуєтесь краплинами води?… Особливо тоді, коли в них переливається сонце, що вийшло після зливи з-за хмари… І чомусь раптово, без причини у вас підвищується настрій…і хочеться радіти, бути усміхненим для всього світу! Чому так відбувається не замислювалися? Та, напевно, тому, що краса краплин води примушує гормони щастя в нашому організмі “палахкотіти”…
    Вода – живильна волога на нашій планеті. Саме їй ми зобов’язані життям – воді, яку часто марно втрачаємо і бездумно забруднюємо. Наші предки ніколи не забруднювали воду. Найближче до хати джерело вважалось оберегом. А тепер часто зустрінеш: бруд від хати, від худоби тече прямо в потічок, а далі – у річку, струмки так тхнуть, що пройти не можливо.

    Вода є унікальною природною речовиною на нашій планеті. Більша частина поверхні Землі вкрита водою, саме тому Землю називають «блакитною планетою».
    Фізичні та хімічні властивості води
    Вода є простою та складною водночас. Молекула води складається всього з трьох атомів: двох атомів водню й одного атома кисню, які разом перетворюються на молекулу з чарівними властивостями.
    Молекули води прикріпляються одна до одної за допомогою водневих зв’язків. Ці зв’язки зумовлюють майже всі фізичні ознаки води та більшість її хімічних властивостей.
    Вода — це єдина речовина, що існує в природі у трьох станах: твердому, рідкому й газоподібному.
    Чиста вода на рівні моря закипає при температурі 100 градусів за Цельсієм і замерзає при 0 градусів. На висотах, де атмосферний тиск нижчий, температура кипіння води також нижча. Саме тому високо в горах знадобиться більше часу, щоб зварити яйце.
    Коли у воді розчиняється якась речовина, температура замерзання води знижується. Люди добре це знають, тому для запобігання замерзанню води взимку вони розкидають сіль на вулицях чи додають різні речовини, коли миють вікна автомобілів.
    Воду називають універсальним розчинником. Вона може розчиняти більше речовин, ніж будь-який інший розчинник. Навряд чи знайдеться речовина, що не розчинялася б у водах Землі.
    Молекули води, окрім здатності зв’язуватися між собою, можуть також утворювати зв’язки з іншими речовинами, такими як скло, бавовна, клітковина рослин і ґрунт. Це явище називається адгезія (прилипання двох різнорідних твердих тіл або рідин при їхньому контакті, яке зумовлюється молекулярними силами).
    Ми ніколи не будемо мати більше води, ніж маємо зараз.
    Вода, яку я використовую
    Особиста гігієна
    • Не залишайте воду відкритою весь час, доки ви чистите зуби, вмиваєтеся чи миєте руки.
    • Поміркуйте, що краще прийняти: ванну (100-200 літрів) чи душ (близько 80 літрів).
    • Не викидайте сміття в туалет.
    Прибирання
    • Перед миттям посуду очистіть його від залишків їжі.
    • Не мийте посуд під проточною водою — закрийте раковину пробкою та наберіть воду для замочування посуду. Це заощадить половину води, що вам потрібна.
    • Вмикайте пральну машину лише при повному завантаженні.
    • Замочуйте сильно забруднений одяг в окремому тазі з порошком перед пранням у пральній машині.
    • Миючи автомобіль, використовуйте відро з мильною водою: шлангом користуйтеся лише для ополіскування наприкінці миття.
    • Мийте балкони під час дощу.
    Поливання
    • Не поливайте сад питною водою — використовуйте назбирану дощову воду або колодязну, якщо вона не придатна для пиття.
    • Поливайте кімнатні рослини назбираною дощовою водою.
    • Уникайте поливання при сильному вітрі або у спеку, адже за таких погодних умов вода випаровується найшвидше.
    • Використовуйте крапельне зрошення, що заощаджує багато води.
    • Прикривайте политі поверхні соломою чи листям, щоб зменшити випаровування.
    Приготування їжі/пиття • Коли миєте фрукти та овочі, закривайте раковину пробкою.
    • Не охолоджуйте гарячі напої чи страви під проточною водою.
    • Якщо хочете отримати холодну воду, не зливайте її протягом тривалого часу, поки охолоне; краще поставте пляшку в холодильник.

    Джерела забруднення води
    Добрива та сільськогосподарські хімікати. Добрива та пестициди забруднюють річки й озера, коли вода змиває верхній шар ґрунту з сільгоспугідь.
    Тваринницькі ферми. Відходи від сільськогосподарських тварин часто скидають у водойми без попереднього належного очищення, що знищує флору та фауну і шкодить здоров’ю людини.
    Сміття на пляжах. Погано доглянуті пляжі швидко наповнюються сміттям. Будівництво мостів, забудова берегів і спрямлення русел річок може спричинити зміни річкового стоку чи рівня підземного водного горизонту.
    Відкриті копальні та кар’єри. Видобуток піску та гальки з дна річок руйнує річкові береги та збільшує їхнє забруднення осадом (замулення).
    Кислотні дощі. Кислотні дощі завдають шкоди річкам і озерам, а також рибі та рослинам, які в них живуть.
    Викиди промислових відходів у річки. Скидання промислових стічних вод у річки без належного очищення шкідливе для водних тварин і рослин, а також для здоров’я людини. Станції очищення стічних вод також можуть спричинити забруднення, якщо вони функціонують неналежним чином.
    Кораблі, моторні човни та водні мотоцикли. Водний транспорт і спортивні засоби забруднюють воду мастилом і паливом.
    Автомобілі. Іноді люди миють автомобілі поблизу водойм і зливають у них використані нафтопродукти.
    Затоплення відходів у водоймах погіршує якість води та руйнує водні екосистеми.
    Будівельні майданчики. Фарби, олія та інші хімічні речовини, що використовуються на будівельних майданчиках, також можуть забруднювати водойми.
    Браконьєри. Незаконний вилов риби та полювання на воді з використанням заборонених прийомів і обладнання руйнує водні екосистеми та може погіршити якість води.
    Сильні зливи. Сильні зливи, повені та інші природні лиха можуть спричинити забруднення річок поверхневими стоками та стічними водами.

    Чи відомо вам, що…
    Цікаві факти про воду і людину
    Людині необхідно близько двох літрів води в день. Вода сприяє схудненню: випиваючи більше двох літрів, ми даємо можливість організму швидше очиститися від шлаків. Вода добре притупляє голод, випита натщесерце або перед їжею.
    Без води людина може прожити всього шість днів.
    Організм дорослої складається з води на 70%, дитини – на 80%, плід в п’ятимісячному віці взагалі на 94%!
    За своє життя людина випиває приблизно тридцять п’ять тонн води.
    85 % всіх захворювань у світі передається за допомогою води.
    Людина вмирає при втраті 20 % рідини.
    Людина може обходитися без їжі 30 діб і лише менше тижня без води.
    Перші живі організми на Землі виникли у воді!
    Людина за своє життя випиває в середньому 35 тонн води.
    Середньостатистична африканська сім’я споживає приблизно по 5 галонів (23 літри води в день). Середньостатистична американська сім’я споживає трохи більше 250 галонів (~946 літрів) на добу.
    Двадцять п’ять мільйонів людей помирає щороку від забрудненої води. Тобто, це приблизно, населення цілої Канади.
    Кров людини на 83% складається з води.

    Цікаві факти про стани води
    Ще мені доступна цікава інформація про воду в її станах.
    Вчені знайшли п’ять станів рідкої води і чотирнадцять – твердою.
    Холодна вода замерзає до льоду повільніше гарячої, це довів школяр.
    Лід щільніше, ніж рідка вода, тому тримається на її поверхні.
    Найбільші запаси льоду на Землі знаходяться на полярних “шапках”.
    У морській воді міститься білок і багато інших поживних речовин.
    Медуза складається на 99% з води, а кавун – на 93%.
    Середня температура світового океану на три градуси вище температури найближчого до нього шару повітря.
    У Азербайджані є вода, здатна горіти за великої кількості метану в складі.
    У ПАР з кранів тече вода, придатна в їжу без очищення – третя в світі за чистотою, а перше місце займає вода Фінляндії.
    Озеро в Антарктиді в одинадцять разів солоніше моря і замерзає тільки при -50°С.
    22 березня – День світових водних ресурсів.
    80% земної поверхні вкриті водою.
    Забруднені підземні води очищаються протягом декількох тисячоліть.
    46 % всієї води Землі знаходиться в Тихому океані , в Атлантичному – 23,9 , в Індійському – 20,3 , а в Північному Льодовитому – 3,7%.
    Чи знаєте ви, що щорічно у води Світового океану потрапляє 12-15 млн. т нафти? Кожна тонна нафти вкриває тонкою плівкою приблизно 12 км2 водної поверхні і забруднює близько мільйона тонн морської води.
    На вирощування 1 кг зерна жита потрібно 750 л води. Гектар посіву кукурудзи за вегетаційний період “випиває” її 3 млн. л і стільки ж 1 га капусти, а 1 га рисового посіву – 12-30 млн. літрів. Гектар зрошуваної землі щосекунди поглинає 1 л води.
    Морська вода у 8 разів солоніша за питну воду.
    А вода це справжнє диво! Як прожити без води?
    З нею ми завжди щасливі, з нею в нас нема біди.
    Є вода — ростуть рослини: ліс, сади, рясні поля.
    Це чудово для людини і радіє вся Земля.
    Плавають в водичці діти, риби у воді живуть.
    Розцвітають в лузі квіти. І рясні дощі ідуть.
    Кругообіг повсякчасно на Землі вода веде.
    Тож з водою всім прекрасно і біди нема ніде!

    Чому скисає молоко

    Міні проект    на тему                             Чому скисає молоко

     

    Молоко — один із найкращих подарунків природи. В ньому є все, що потрібно для росту і розвитку організму людини. Основний елемент — вода (6188%), крім неї молоко містить жири, білки (казеїн, альбумін та глобулін), мінеральні речовини, зокрема мікроелементи, гормони, вітаміни, ферменти й антитіла.  Загалом до складу молока входить більше ста компонентів. Варто зазначити, що деякі з них —  лактоза і казеїн — не зустрічаються в інших продуктах харчування.

     

    Свіже сире молоко може відрізнятися як на вигляд, так і на смак. Це рідина білого кольору, непрозора, з кремовим відтінком, який дає розчинений у молочному жирі каротин. Приємний солодкуватий смак молоко має за рахунок лактози, яку ще називають молочним цукром. Жир надає йому ніжність, а  хлориди — солонуватий присмак. Це, звичайно, дуже загальна і спрощена інформація, адже насправді молоко — надзвичайно складна речовина, яку можна вивчати все життя.

    У свіжому молоці міститься багато поживних речовин. Але сама чудова речовина, яка міститься в молоці, – це молочний цукор. Його назва – лактоза. Якщо парне (тобто щойно видоєне) молоко постоїть якийсь час, то воно починає набувати кислий смак. Чому так відбувається? Хто «краде» молочний цукор? Це молочнокислі бактерії – великі «гурмани». Вони люблять різні цукри, не можуть жити без багатьох вітамінів і деяких інших з’єднань.

    Звідки ж молочнокислі бактерії потрапляють в молоко? Виявляється, вони живуть в тих місцях, де молоко утворюється, – на поверхні молочних залоз, де затримуються крапельки молока. Тільки ці крапельки попадають в стерильне молоко з середини молочної залози   – молочнокислі бактерії починають в ньому розмножуватись. Коли бактерії починають розмножуватися, то в молоці відбуваються різні хімічні реакції, у тому числі згортання білка. Саме тому молоко скисає, тобто густіє, а також поділяється на дві складові частини — сироватку і більш густу згорнулася частину.

    Якщо в протоку молочної залози (або молоко) потрапить грудочка ґрунту або який-небудь інший бруд, то молочнокислі бактерії можуть не впоратися з «прибульцями», і молоко виявиться зараженим іншими бактеріями. Сквасити молоко можливо, якщо додати до молока і інші спеціальні види мікроорганізмів, кожен з яких здатний змінювати молоко і надавати йому нові смакові властивості. Так отримують йогурти та сири.

    Виявляється, молоко можна попередньо обробити, перш ніж воно почне скисати. Якщо взяти найбільш жирну частина молока – вершки, то ті ж самі види молочнокислих бактерій перетворять їх на сметану. Якщо молоко довго гріти так, щоб воно стало світло – коричневим (топленим), то молочнокислі бактерії неодмінно загинуть, але якщо внести їх туди, то через кілька годин вийде ряжанка. У порівнянні з кефіром, ряжанка має більш ніжний і приємний присмак. А як же отримують кефір? Молоко перетворюється на кефір в результаті роботи молочнокислих бактерій і дріжджів. Сир – ще один кисломолочний продукт. Сир є білковий продукт, одержуваний в результаті сквашування молока з наступним видаленням сироватки. Сир – високопоживний харчовий продукт, що виготовляється з згорнутого (кислого) молока.

     

    Користь молока для дітей та дорослих

    Вчені довели, що на рівень IQ (ай – к’ю) дитини впливає її харчування і одним із показників, необхідних для розумового розвитку підростаючого організму, є споживання молока. Лікарі-дієтологи застерігають, що сніданок дитини повинен бути багатим вуглеводами та глюкозою, але в жодному випадку не перенасичений ними. Ідеальним варіантом для цього є молоко. До того ж, цей продукт сприяє профілактиці надлишкової ваги у дітей та підлітків. У 100 г молока є 125-130 мг кальцію і відповідна для його засвоєння кількість вітаміну D. Разом з кальцієм людина отримує великий спектр інших необхідних для нормального розвитку організму мікроелементів –  Zn (цинк), Со (кобальт), Cu (мідь), Mn (манган), I (йод), Fe (залізо), Al (алюміній), Cr (хром), Pb (свинець), Ti (титан), Ag(срібло) та інші.

    Високий рівень захворюваності українського населення є наслідком поганого імунітету. Білок глобулін, що міститься у молоці, є джерелом антитіл, які дозволяють організму протистояти інфекції. Альбумін, ще один молочний білок, відіграє важливу роль в забезпеченні процесу росту та оновлення клітин організму. Будучи біологічно найбільш повноцінними, білки молока засвоюються організмом людини на 75-96%.

    Скільки молока випиває одна людина на рік?

     Цікаві факти про  молоко:

    1. Молоко піниться через вміст у ньому білка;

     

    1. З 10-ти літрів молока можна зробити кілограм сиру;

     

    1. У біблійні часи велика кількість молока було синонімом багатства;

     

    1. Найдорожче  молоко  в  світі  –  мишаче.

     

    Привіт світ!